Усиновлення: подаруйте щасливе життя!

   Усе життя людина проводить у пошуках щастя. Дехто вирушає в далекі мандри, сподіваючись, що в екзотичних невідомих куточках світу знайде свій рай. Інші – все життя присвячують роботі, бо вважають, що гроші – то найбільше багатство. Та рано чи пізно всі вони розуміють, що справжнє щастя – у простих речах, які знаходяться поруч.

    Усі ми, мабуть, неодноразово чули приказку: «Кожен  чоловік за своє життя повинен побудувати будинок, посадити дерево і виростити сина». Звісно, ці слова  не слід розуміти буквально. Будинок – це не просто житло, це символ сімейного вогнища. Дерево – це не просто рослина, проте й уособлення справи, якій чоловік присвячує своє життя і яка може процвітати і давати плоди набагато довше, ніж живе він сам. А син – це символ продовження роду, символ безсмертя сім’ї, і не важливо, буде це хлопчик чи дівчинка.

   І от усе в житті ніби вдалося: удома чекає чудова любляча дружина, є улюблена високооплачувана робота, однак… без дитячого сміху оселя здається порожньою, а праця не приносить радості. Усі, хто зіткнувся з цією проблемою, колись задумуються, що робити далі: чекати самотньої старості чи усиновити дитину?

   Усиновлення може бути душевним поривом  і необхідністю, складною процедурою та єдиним способом досягнення батьківського щастя. У будь-якому випадку, цей процес досить важкий як з юридичної, так і з психологічної точки зору.

   Незважаючи на велику кількість бездітних сімей, не всі ухвалюють рішення усиновити дитину. З одного боку, це правильно, адже такий крок не повинен бути спонтанним або тільки вимушеним учинком. Психологи вважають, що всиновлення – ще більш відповідальний крок, ніж навіть народження немовляти. Причиною тому є вже отримана раніше дитиною травма (втрата попередньої родини) і додаткові психологічні проблеми, пов’язані з процедурою усиновлення, з вихованням у новій сім’ї.

   А з іншого боку подружні пари таки зважуються на такий крок. Причини усиновлення можуть бути різними: безпліддя, неможливість  народити дитину за віком чи станом здоров’я, реалізація своїх амбіцій чи бажання зробити благородний вчинок за покликом серця. Серед зірок кіно і шоу-бізнесу всиновлення з кожним роком стає все популярнішим: Мадонна, Стівен Спілберґ, Шерон Стоун, Анджеліна Джолі і Бред Пітт, Ніколь Кідман і Том Круз, Г’ю Джекмен, Лінсдей Лохан, Олексій Серебряков, Тетяна Овсієнко й інші знаменитості зробили цей серйозний крок, привернувши у такий спосіб усесвітню увагу до цього питання.

   Коли люди переступають поріг дитячого будинку, вони перегортають сумну сторінку книги життя. Необхідні документи для органів опіки на руках. Пройде ще деякий час, і кожен з них отримаєте напрямок у «дитячий заклад», де все – від іграшок до дітей – державне. І вже зовсім скоро малюк отримає нову сім’ю. Здається, що всі труднощі далеко позаду. Насправді ж це лише їх початок.

   Адаптація дитини у новій сім’ї може тривати до п’яти років. У цей час особливо важливе розуміння становища дитини, співчуття, співпереживання і заохочення подолання бар’єрів і проблем.

   Усиновляючи дитину з дитячого будинку, важливо розуміти, що це особливі дітки. Адже більшість із них проходять ті ситуації, які доводиться переживати далеко не кожному. Вони вже мають чималий «дорослий» досвід, і чим вони старші, тим він більший. Важке життя гартує їх, змушує бути сильними, більш жорсткими. В усиновлених дітей загострене почуття справедливості і неймовірна спостережливість: важке минуле вчить недовіряти нікому, особливо дорослим.

   Саме тому батьки у переважній більшості випадків хочуть усиновити новонародженого, щоб уникнути всіх цих проблем у майбутньому. Сім’ї з України можуть тривалий час чекати, поки в дитячому будинку з’явиться немовля. Інша ситуація у випадку з іноземними парами.

   Усиновлення сім’єю з-за кордону до всіх можливих труднощів додає також проблему зміни культурного, соціального, мовного середовища для дитини. Саме тому, на нашу думку, іноземні пари, які виявили бажання всиновити дитину в Україні, заслуговують усесторонньої підтримки й допомоги. Наша компанія «Welcome to Poltava», яка займається забезпеченням майбутніх батьків житлом на період оформлення всіх необхідних документів, є постійним свідком того, як щоразу хтось із полтавських сиріт отримує нову сім’ю.

   Протягом усього часу нашої роботи ми мали задоволення працювати з парами з Америки, Німеччини, Англії, Австралії, Франції, Швейцарії та інших країн світу. І всі сім’ї довели на своєму прикладі, що немає абсолютно нічого страшного чи складного в усиновленні дітей середнього чи старшого віку. Адже всі сироти в дитячому будинку відчувають дефіцит любові і вірності їм. Якщо викликати їхню довіру, любити і поважати, то вони здатні бути надзвичайно відданими, прагнутимуть бути «найкращими». І немає нічого поганого, якщо дитина знатиме, що її всиновили. Батьківська любов і турбота здатні на чудеса, і якщо дитина відчує себе щасливою, то вважатиме своїм святом не лише день народження, але й день усиновлення.

   Визнаймо, всиновлення – тривалий процес із численними перешкодами, проте здолавши всі перепони, життя набуває нового сенсу, люди знаходять найважливіше – дитячу і батьківську любов. А значить у світі стає на одну щасливу родину більше.

Автор статті Валерій Анікеєнко

http://orenda.pl.ua