Симоненко Василь Андрійович
Український поет і журналіст, діяч українського руху опору „шістдесятників”. Народився в с. Біївці на Лубенщині. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1957 р.). Працював у редакціях
газет „Молодь Черкащини”, „Черкаська правда”, кореспондентом „Робітничої газети”. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури його друкували неохоче. Найбільш поулярними були недруковані твори поета, які являли собою сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей комуністичної деспотії, затаврування російського великодержавного шовінізму. Окремий значний цикл становили твори, в яких поет висловлював любов до своєї батьківщини України.
Автор збірок: "Тиша і грім" (1962), "Земне тяжіння!" (1964), "Лебеді материнства" (1988). Ряд віршів Симоненка покладено на музику. У 1965 р. вийшла збірка оповідань "Вино з троянд". Хоча поезії Симоненка притаманні ліризм, гуманістичний пафос, влада переслідувала його за антикомуністичний напрям деяких навіть офіційно виданих творів.
Він увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державну і культурну суверенність України другої пол. 20 ст.
Помер у м. Черкаси від швидкоплинної хвороби нирок унаслідок неодноразових жорстоких побоїв, завданих невідомими після звернення з заявою до Київської міської ради з приводу виявлення поховань розстріляних жертв НКВС.
