Шкурат Степан Йосипович
Степан Шкурат - заслужений артист РСФСР(1935), народний артист УРСР (1971), один із корифеїв сцени, яких дала світу Полтавщина.
Цей дивовижний актор народився 15 грудня 1885 року в містечку Кобеляки Полтавської губернії. Був батраком, пічником, довершено володів навичками каменяра. Ні акторської, ні музичної освіти він не мав: із 1905 року жив у місті Ромни на Сумщині. Того ж року став артистом самодіяльності, а 1910-го - вже був актором Роменського народного музично-драматичного театру. 1918 року брав участь у будівництві пам'ятника Тарасу Шевченку й «Жертвам революції» в Ромнах.
Минуло довгих 10 років, Степан Шкурат уже працював у локомотивному депо. І раптом - несподіваний хід долі - режисер Іван Кавалерідзе запрошує самодіяльного актора для зйомок на Одеській кінофабриці. 1929-го вийшов перший фільм за участю Степана Шкурата - «Злива», у якому він зіграв Івана. Того ж року Шкурат познайомився з Олександром Довженком, і той запросив вихідця з Кобеляк на роль Панаса Трубенка в кінофільм «Земля». Актор так перевтілювався в образ, що плакав на зйомках похорону Панасового сина Василя, як на справжній жалобі, й не звертав уваги, коли йому підказували, що це просто акторська гра...
Довженко вважав С.Шкурата втіленням образу українського селянина і зняв його у своїх фільмах: «Іван» (1932), «Аероград» (1935) та «Щорс» (1939). Однією з найвідоміших ролей актора стала роль денщика Потапова у відомому фільмі братів Васильєвих «Чапаев» (1934). Через рік Степану Шкурату присвоїли звання заслуженого артиста РСФСР. Того ж, 1935 року, Іван Кавалерідзе запросив актора на зйомки фільму «Наталка Полтавка» за оперою Миколи Лисенка на «молоду» для нього роль Миколи. Степан Йосипович довго сумнівався. Потім, порадившись із Кавалерідзе, погодився. Фільм вийшов на екрани 1936 року і 21 день демонстрвався в Америці, що було своєрідним рекордом.
Проти його участі у фільмі-опері того ж Кавалерідзе «Запорожець за Дунаєм» були певні заперечення - хотіли взяти оперного співака. Однак Степан Шкурат пройшов спеціальний курс навчання, витримав іспит і в результаті одержав-таки цю роль.
Його драматичний талант і голос мали потужний вплив на колег.
Після війни Степан Шкурат знімався мало - переважно в епізодах. Останньою помітною його роботою стала роль Явтуха в екранізації «Вія» Миколи Васильовича Гоголя. До кінця своїх днів актор співав у роменському хорі і, незважаючи на старечу неміч, їздив на гастролі в Суми та Київ. Обожнював співати в колі близьких людей, особливо улюблену пісню «Ой, летів орел!»
Дружина Гликерія народила йому тринадцятеро дітей. Після її смерті актор затужив - часто виходив на берег річки, дивився на воду. Там і застудився. Отримав запалення легенів і помер 26 лютого 1973 року, переживши дружину всього на шість місяців.
Інші фільми, у яких знімався Степан Шкурат: «Фата Моргана» (1931), «Тарас Шевченко» (1951), «Педагогічна поема» (1955), «Дорогою ціною» (1957), «Повість наших днів» (1958), «Повія» (1961)...
