Олійник Борис Ілліч
Походить з родини службовця. Батько поета працював спочатку шахтарем, а пізніше — редактором районної газети. У 1943 р. батько загинув на війні.
Почав писати вірші в шкільному віці. Він ще „топтав стежку до п'ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у Новосанжарській газеті „Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш.
Із 1958 р., після закінчення факультету журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, працював у газеті "Молодь України". У 1959 р. побачила світ документальна повість "За Сіверським Дінцем", а в 1962 р. - перша збірка поезій "Б'ють у крицю ковалі". Це дало поштовх до написання нових віршів, поем, філософських творів. Поет високої культури і громадянського обов'язку, Б. Олійник зосереджує свою увагу на найбільш важливих проблемах часу, наполегливо утверджує високі гуманістичні ідеали, бореться зі злом. Ліризмом, простотою, близькістю до народнопісенної творчості відзначається інтимна лірика Б. Олійника. З особливою ніжністю поет пише про матір.
Сила таланту Бориса Олійника з особливою повнотою і багатогранністю виявилася у царині розлогих поетичних форм, передусім поеми. Належить до найавторитетніших українських митців другої половини ХХ століття.
Б. Олійник - лауреат Державної премії СРСР (1975) і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983), відомий громадський діяч, депутат Верховної Ради СРСР і депутат Верховної Ради кількох скликань незалежної України.
