Касьян Микола Андрійович

    Микола Андрійович Касьян – костоправ з Полтавщини, якого знають далеко за межами країни. Йому пропонували практикувати за кордоном, але він навіть рідних Кобеляк залишати не хотів, не кажучи вже про країну. Його пацієнтів не порахувати, адже за день літній лікар приймав до сотні осіб.

   Народився Микола Андрійович 10 квітня 1937 року в селі Бережнівка у шанованій родині в Кобеляцькому районі Полтавської області. Усі його предки були костоправами. Прадід ще за царів працював у земській повітовій лікарні. Самоук, він допомагав багатьом хворим людям. Дід теж був костоправом, лікував хворих до 90 років. На горищі їхнього будинку лежали кістки, по яким батько вивчав будову людини... Туди, окрім малого Миколи, ніхто з дітей не лазив - боялися.

    Ще юнаком Микола Андрійович хотів вчитися в художньому інституті - дуже добре малював. Цілком міг досягти успіху і в літературі - якось зайняв навіть друге місце в поетичному конкурсі "Комсомольської правди", пропустивши вперед тільки Роберта Рождественського. Ще школярем перший свій вірш відправив Павлові Тичині. Павло Григорович прислав Касьяну газету, де він був опублікований, та лист із побажаннями і порадами "молодому одному. Якось його батько сказав: «Сину, ти будь-що повинен навчитися цій добрій справі. Людям дуже потрібна буде твоя допомога» . І тоді Микола заприсягся йому, що оволодіє мануальною терапією.

   1960 року закінчив Харківський медичний інститут. З травня 1960 по червень 1961 року працював заступником головного лікаря Товстенського району Тернопільської області. З червня 1961 по квітень 1964 проходив службу в армії (МООП Целіноґрадської області, Казахська РСР).

   У 1964-1969 роках займав посаду головного лікаря Верхньодніпровської районної санітарно-епідеміологічної станції Дніпропетровської області.

    З 1970 по 2002 працював лікарем Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату Кобеляцького району Полтавської області.

    Батьку Касьяна, Андрію Івановичу, чиновники всіляко заважали лікувати. Але він зумів вистояти під натиском влади, більше того -    передав свої знання сину Миколі. Батька відомого костоправа вісім разів судили. Не раз говорили  Миколі Андрійовичу деякі чиновники: «Не згноїли твого батька, то тебе вже точно згноїмо!». Звинувачення, наклепи, переслідування - було все. Перевірка йшла за перевіркою - в одному 80-м році до геніального лікаря було направлено 22 комісії! Яких ярликів на Касьяна вони тільки не вішали: шарлатан, аферист, невіглас, але насамперед хотіли, щоб цілитель перейшов під крило охорони здоров'я .

    Багато людей зверталося до костоправа за допомогою, а умов для роботи не було ніяких. Через кілька років видатний лікар отримав приміщення - віддали дезінфекційне відділення при санстанції. Хворих приймав у кімнаті, де стояли камери для дезінфекції білизни. Міністерство закріпило Касьяном медсестру, щоб вона реєструвала відвідувачів. На цьому свій обов'язок воно визнало виконаним - ні санітарка грошей за свою роботу не отримувала, ні Микола Андрійович. Лікували безкоштовно, а бажаючих було дуже багато. Прийом починався о чотвертій-п'ятій годині ранку. Так Касьян пропрацював майже рік, поки не виставили рахунок. Виявилося, за кожну електролампочку лікар повинен заплатити по 50 карбованців на місяць і 250 карбованців за приміщення. Микола Касьян перейшов до готелю, де йому виділили кімнату, а коли там перестали опалювати, вирішив приймати людей вдома.

    Урвався терпець цілителю, коли в черговий раз надіслали комісію, а міністр охорони здоров'я України Романенко передав до прокуратури республіки матеріали для притягнення Касьяна до кримінальної відповідальності. У відчаї геніальний лікар ледь не наклав на себе руки.

    Був у лікувальній практиці Миколи Касьяна один цікавий випадок. З Петербурга на лікування приїхали дві жінки, які мали проблеми зі спиною. Микола Андрійович, оглянувши їх, сказав, що для одужання потрібен певний час, місяць їм доведеться ходити до нього на прийом. Після кількох сеансів мануальної терапії одна жінка вирішила, що повернеться в Росію, там зробить операцію, і вже через тиждень встане на ноги. Друга жінка пройшла повний курс лікування у Касьяна. Через кілька років у Кобеляки надійшов лист від жінки, що лікувалась у Миколи Касьяна: перша хвора отримала групу інвалідності, а пацієнтка геніального костоправа знову повернулась до повноцінного життя.

    Микола Касьян збудував у Кобеляках Центр мануальної терапії. Пишався Микола Андрійович кімнатою, де розміщені картини, фотознімки, окремі речі, подарунки-сувеніри від чисельних гостей звідусіль. Він називав це приміщення музеєм.

  Тут знаходиться безліч публікацій про Великого Костоправа - і не тільки у вітчизняній пресі, зустрічаються статті японською, італійською, китайською.

   Певно, легше перелічити тих людей, які не бували у Касьяна, аніж тих, хто пройшов через його руки. Серед них - відомі космонавти, льотчики, політики, співаки, телеведучі. У музеї фотографії лікаря з Володимиром Винокуром, Софією Ротару, Таїсією Повалій, Миколою Басковим, Борисом Олійником, Валентиною Толкуновою, Геннадієм Хазановим, Олексієм Баталовим, Яном Табачником. Особливо багато знімків з Йосипом Кобзоном, але це й не дивно, адже відомий співак – кум Миколи Андрійовича.

    Колись давно в Кобеляках почалося будівництво Центру мануальної терапії. Але коли споруда була готовою майже на 90%, будівництво припинилося. Спритні «господарі» швиденько розібрали будову для власних потреб. Залишилося тільки місце, яке нагадувало лікареві про його розкрадену мрію.

   Багато разів потім піднімалося питання про побудову Центру мануальної терапії, багато було й обіцянок, але нічого не робилося.

    І було так доти, аж доки до Кобеляк не приїхала київська тележурналістка Оксана Марченко. У своїй передачі вона розповіла, що всесвітньо відомий цілитель щодня приймає сотні людей у непристосованих умовах (у лікарні, вдома, готелі). Це викликало зацікавлення цією проблемою і допомогло побудувати Центр.

    Місцеві жителі непогано заробляють на імені лікаря: випускають мінеральну воду його імені, торгують лаковими календарями з його світлим ликом, здають кімнати хворим, що прибувають з усіх кінців СНД. Інший на місці Касьяна давно б задер ніс, а то й власним німбом обзавівся, але він не робив з себе святого.

    Великий костоправ побував у 43 країнах світу. Найбільше йому сподобалося у Китаї та Японії. Неодноразово пропонували йому залишитись жити в Америці, Німеччині, Італії.

    - Ніколи не залишу я своїх Кобеляк, - говорив Микола Андрійович. - Тут усе рідне - повітря, природа, земля. Кожна зарубіжна країна по-своєму хороша, скрізь зустрічаються добрі люди... Але моє місто Кобеляки - найрідніше й найкраще в усьому світі.

    Коли син Миколи Андрійовича захотів вчитися в Москві, у військово-музичному училищі Міністерства оборони, Касьян ледь не залишив рідні Кобеляки. Міністр, маршал СРСР Соколов допоміг зі вступом. А через кілька днів він викликав лікаря з дружиною до себе на прийом. Запропонували п’ятикімнатну квартиру в центрі міста. Та Микола Касьян, обговоривши все з рідними, відмовився від переїзду.

    У 1993 році ім'я кобеляцького лікаря внесли до Книги рекордів Гіннеса. За рік він виправив 41251 хребетний диск.

    Помер Микола Андрійович Касьян зранку 28 жовтня 2009 року в Кобеляках, тут же й похований. У листопаді того ж року центральна вулиця Кобеляк була перейменована у його честь.

http://orenda.pl.ua