Докучаєв Василь Васильович
Василь Васильович Докучаєв – видатний учений, природознавець, геолог і ґрунтознавець. У 1888-1894 роках на запрошення Полтавського губернського земства він очолював експедицію, що вивчала ґрунти, рослинність і геологічні умови Полтавщини. Було складено ґрунтові карти губернії. За сприяння
Василя Докучаєва створено Полтавський природничо-історичний музей (зараз – Полтавський краєзнавчий музей). Основою колекції слугували речі, які були знайдені у Полтавській губернії під час експедиції під керівництвом професора. Серед учасників експедиції були учні В.В Докучаєва, згодом відомі всьому світу природознавці: академіки Володимир Іванович Вернадський, Констянтин Дмитрович Глінка, Франц Юлієвич Левінсон-Лессінг.
Народився Василь Докучаєв 17 лютого (1 березня) 1846 року в селі Мілюково Сичевського повіту Смоленської губернії в сім'ї сільського священика. У родині Докучаєвих було семеро дітей: три брати і чотири сестри. Дитинство своє Василь Докучаєв провів серед дітей кріпаків, що належали поміщикові. Батько навчив його грамоти, змусив прочитати самостійно всі церковні книги, а коли синові виповнилося 11 років, віддав його в Вяземське духовне училище, сподіваючись, що син піде його шляхом. З Вязьми Василя Докучаєва, який навчався успішно, перевели в Смоленськ, де він, закінчивши в 1861 році духовне училище, вступив до духовної семінарії.
Та Василь Докучаєв відмовився від кар'єри священнослужителя, вступивши на фізико-математичний факультет до Петербурзького університету, прирікаючи себе на напівголодне існування, де за крайньої бідності йому до третього курсу, за його висловом, "невідомим було використання панчох".
Докучаєву вручили диплом, в якому вказувалося: "за поданням дисертації визнаний гідним вченого ступеня кандидата, в якому він і затверджений постановою Ради Університету 20 вересня 1871."
Учена діяльність Докучаєва присвячена, головним чином, дослідженню грунтів. З 1871 по 1877 роки він здійсненив ряд екскурсій по північній і центральній Росії та південній частині Фінляндії, з метою вивчення геологічної будови, способу і часу утворення річкових долин і геологічної діяльності річок. Результатом цих досліджень стала солідна праця: "Способи утворення річкових долин Европейскої Росії", в якій Докучаєв висуває гіпотезу: походження річкових долин пов'язано з діяльністю ярів і балок.
У березні 1872 Докучаєв був обраний дійсним членом Петербурзького товариства дослідників природи. Улітку того ж року був відряджений в Смоленську губернію для продовження початих раніше досліджень. У 1873 році Докучаєв став дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства. На початку наступного року його обирають секретарем Відділення геології та мінералогії Петербурзького товариства дослідників природи. З перших же своїх досліджень він намагався вивчати не окремі науки, а реальні проблеми пізнання природи і діяльності людини, залучаючи для цього найрізноманітніші відомості. Більш за все він цікавився динамічною геологією, формуванням рельєфу і новітніх відкладень.
У 1875 році з'явився перший великий твір В.В. Докучаєва: "До питання про осушення боліт взагалі і зокрема про осушення Полісся". Докучаєв заявляє, що розглядає болота з точки зору геолога, натураліста, як явища природи. Відзначивши особливості боліт і підкреслюючи їх важливу роль у природі, Докучаєв писав:
"Перш ніж витрачати мільйони на осушення боліт, необхідно довести, що річки, які беруть свій початок у болотах, можуть обійтися і без них. Інакше нам доведеться ще більше затратити праці та коштів на обводнення осушених місць".
Докучаєв дослідив результати робіт експедиції з осушення Полісся і прийшов до висновку, що переконливого обґрунтування проект не має. Було визнано, що на Поліссі завдання полягає не в перебудові ландшафтів, а в збереженні їх там, де це можливо.
У 1876 році Докучаєв виступає з великою доповіддю "Прогнозоване обміління рік Європейської Росії", публікує статтю про формування та значення ярів, Успішно захистивши дисертацію, Василь Васильович отримав можливість читати лекції з мінералогії та геології. Зокрема, він чи не першим у світі прочитав курс лекцій з четвертинної геології та геоморфології, тобто про формування новітніх відкладень та походження сучасного рельєфу.
У 1879 році Докучаєву запропонували посаду завідувача кафедрою мінералогії Петербурзького університету. Він став доцентом, а з 1883 року - професором. З'явилася можливість вирватися з лабет бідності, мати власну наукову лабораторію і учнів. Однак мінералог і геолог В.В. Докучаєв не любив мінералогію, а тим більше кристалографію. Мінералогічні праці Докучаєва виявилися надзвичайно плідні, незважаючи на те, що він ставився до них як до заняття другорядного і навіть не потурбувався про оформлення їх у вигляді солідної наукової монографії. Однак Докучаєв, як не дивно, не особливо захоплювався уявними подорожами в давні геологічні епохи і глибини земної кори. Почав він свої наукові дослідження з порівняно молодих опадів епохи мамонтів (льодовикової). Від них перейшов не до більш давніх, а, навпаки, до ще більш пізнім, щоб, врешті-решт, уважно придивитися до верхніх, значить, частіше за все і наймолодших природніх утворень – ґрунтів.
У 1892-1893 роках Докучаєв, як начальник особливої експедиції лісового департаменту, керує геологічними та ґрунтовими дослідженнями на степових ділянках Східної України.
В останні три роки XIX століття, в останні три роки активного творчого життя Василя Васильовича, він тричі відвідав Кавказ і побував навіть в пустелі Каракуми.
Трагічно завершилося його життя: з кінця 1900 року він був безнадійно хворий, працювати не міг, поступово і болісно втрачав розум. Помер В.В.Докучаєв у Петербурзі 26 жовтня (8 листопада) 1903 року.
В.І. Вернадський писав "У повній свідомості відкритого перед ним жаху, Василь Васильович марно намагався, уже хворий, знайти порятунок в енергійній, широкій науковій роботі, зі зворушливою силою звертався думкою і серцем до найглибших схронів людської душі... Здавалося, він прагнув протиставити нещастю, що насувається, всю силу, всю повноту своєї особистості ".
В.В. Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поряд зі своєю дружиною, Анною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846-1897).
Одна з вулиць Полтави носить ім’я видатного вченого. У Донецькій області місто Докучаєвськ назване на честь Василя Васильовича.
