ЧУДОДІЙНА ІКОНА КОЗЕЛЬЩИНСЬКОГО МОНАСТИРЯ
Теперішній райцентр Козельщина як поселення засноване в І чверті XVIII столітті наказним сотником Кобеляцької сотні П.Козельським. У II чверті XIX століття його нащадок П.І.Козельський - предводитель кобеляцького повітового дворянства, не маючи своїх дітей, передав у дар свій маєток графині Софії Михайлівні Капніст (дочці видатного вченого-математика М.Остроградського). Її чоловік В.І.Капніст - внук відомого поета та громадського діяча В.В.Капніста. Разом із маєтком та землями у спадок Капністам перейшла родова ікона Козельських - Божа Матір.
У козацький рід Козельських вона потрапила приблизно в середині XVIII ст. з однією із наречених.
Спеціалісти стверджують, що портрет Мадонни виконаний італійським майстром. Картина відзначається майстерністю виконання і глибоким психологізмом зображення Богоматері й Ісуса.
У графів Капністів було п'ятеро дітей. Дві старші дочки в кінці 70-х pp. навчалися в Полтавському інституті шляхетних панянок. У січні 1880 р. одна із сестер Марія захворіла – параліч ніг. Невдовзі вона перестала відчувати й руки.
Звернення до лікарів Полтави, Харкова, лікування на Кавказі бажаних результатів не дали. Був визначений тяжкий діагноз - параліч спинного мозку і природні вивихи кісток.
Не увінчалось успіхом лікування у декількох лікарів і в Москві. Залишилася одна надія - консультація у знаменитого французького лікаря Шарко.
21 лютого 1881 р. мав бути від'їзд із Козельщини в Москву на зустріч із відомим лікарем. Перед від'їздом Марія пристрасно молилась перед родовою іконою Божої Матері. І сталося чудо: вона стала відчувати руки, а потім і ноги. Рідні були приголомшенні швидким одужанням Марії.
Уже здорова дівчина разом із батьками в Москві зустрілася з світилами медицини. Серед них були професор М.Скліфосовський (наш земляк), і сам професор Шарко. Жоден з лікарів не міг пояснити несподіване видужання тяжко хворої Марії.
Розповіді про цю незвичайну подію поширились по Москві. Чутливі до релігійних вірувань і переконань москвичі йшли на квартиру Капністів, щоб поклонитись святому образу. Рознеслась слава ще про кілька зцілень в Москві біля Козельщинської ікони. Через півмісяця сім'я Капністів із іконою Божої Матері повернулась додому. А преса швидко рознесла по всій Росії незвичайну сенсацію– зцілення. Тисячі паломників стікалися в Козельщину побачити, помолитись, попросити здоров'я і щастя в ікони, що набувала ореолу чудотворної.
23 квітня 1882 р. ікона Козельщинської Божої Матері була встановлена у невеличкій каплиці, яку збудував граф Капніст. А вже у вересні цього року була збудована Свято-Богородицька церква. Потік людей до ікони збільшувався.
У 1885 р. в Козельщині почала діяти жіноча релігійна община, яка в 1890 р. була реорганізована в Козельщинський Різдвяно-Богородицький жіночий монастир. Але невелика церква, збудована в 1882 р. не задовольняла потреб великої кількості людей, котрі йшли до чудотворної ікони. Тому в 1900 р. було освячено місце для нового храму, будівництво якого завершилося в липні 1906 р.
Різдвяно Богородицький храм був визнаний одним з найкращих в Україні та й в усій Російській імперії. 
Він був збудований у суворо витриманому візантійському стилі, до найвищої точки хреста на центральному куполі майже 40 метрів.
Гордістю й окрасою собору був іконостас, який складався із п'яти частин. Він був виготовлений із білого мармуру. У лівій частині іконостасу знаходилась ікона Козельщинської Богоматері.
Десятки, сотні паломників побували у знаменитому храмі. У 1909 р. біля чудотворної ікони побував цар Микола II і просив у неї здоров'я для своєї дочки. Тільки за 1881-1888 pp. описано майже 50 зцілень біля знаменитої ікони.
Різні вітри пронеслись над Козельщинським монастирем і її чудотворною іконою за більш як столітню історію. Були роки піднесення, слави, а були і зловісні - знищення і запустіння. Майже п'ятдесят років до 1990 р. чудотворна ікона Божої Матері не була на своєму прадавньому місці. її зберегли після закриття монастиря в 1949 р. черниці у своїх родичів у Київській області.
У 30-х роках неподалік собору в редакції козельщанської районної газети працював письменник Олесь Гончар. Він не міг не захоплюватись величністю собору, його драматичною історією. Тож пізніше в головному образі його роману "Собор" ми впізнаємо долю Козельщинської перлини. Образ Козельщинського собору використаний і в романі "Твоя зоря" О.Гончара.
Уже 10 років Козельщинська ікона Божої Матері знову збирає біля себе тисячі паломників. Відновлений монастир, відбудовується собор... Переконані віруючі схиляються перед чудотворною іконою, якій присвячений день 21 лютого в православному календарі.
Невіруючі по-різному ставляться до цієї незвичайної реліквії. Одні із скептицизмом, інші вдаються до містики. І все-таки як можна пояснити непоодинокі, дивовижно-приголомшуючі випадки благотворного впливу ікони на покращення фізичного стану людей?
Наука подібні випадки пояснює силою навіювання - як масового, так й індивідуального самонавіювання. Описуються незвичайні особливості нервової системи людини, її здатність мобілізувати резерви організму на подолання тяжких недуг. А сучасне масове захоплення людей екстрасенсорикою і сенсаційні видужання навіть безнадійно хворих тільки підтверджує нерозгадані особливості людського організму і нерозкриті сторінки науки про життя.
І все ж з будь-яких позицій - релігійних чи атеїстичних - ікона Козельщинської Богоматері викликає захоплення і заслуговує уваги та пошани як хвилюючий символ утвердження добра і здоров'я.
Автор статті Валерій Анікеєнко ( http://orenda.pl.ua )
