Чуб Олена Федорівна
Олена Федорівна Чуб народилася в с. Яреськи Шишацького району на Полтавщині. У п’ять років вона вже каталася на лижах, які зробив батько. Дитинство її було важким, адже на цей час припали роки
Другої світової війни. Під час окупації села Ярески німці двічі намагалися відправити Олену на роботи до Німеччини, а вона двічі тікала. Молода дівчина Олена Чуб ховалася від відправки до Німеччини у старшої сестри на Харківщині. Одного разу до будинку увійшли стомлені солдати-лижники. Господиня напоїла чаєм бійців - на вулиці був мороз градусів тридцять. У той рік снігу було багато, от бійцям і дали лижі, але ходити на них вони не вміли. Солдати з жалем розповідали, скільки їхніх товаришів загинуло через це під час річкової переправи. Ті, хто міг плавати, хапалися за якесь дерево і пливли, катери їх підхоплювали і рятували, а хто не міг - відразу йшов на дно. Саме тоді, Олена пообіцяла після закінчення війни вступити до інституту фізкультури і все життя вчити людей плавати і ходити на лижах.
Закінчивши в 1944 році школу в рідних Яреськах, Олена Чуб поїхала до Харкова вступати в інститут фізкультури. Дізнавшись, що вуз евакуювали до Києва, вона вступила до Харківського юридичного інституту, як каже то кажуть, до першого, що попався на очі. (на навчання в столиці грошей не було). Після вступу до вузу відразу записалася в лижну і легкоатлетичну секції.
Першу у своєму житті перемогу Олена Чуб здобула у 1947 році на чемпіонаті України серед студентів. Вона стала переможницею у лижному виді спорту. Тоді ж, її, студентку 3-го курсу, направили до Києва тренуватися для участі в параді фізкультурників, який повинен був пройти в Москві. Тренування тривали два місяці. Саме тоді її помітив ректор Київського інституту фізкультури і запропонував перейти до їхнього вузу. Олена не змогла зразу прийняти рішення, а коли повернулась з Москви, дізналася, що її документи вже в Києві, в інституті фізкультури. Кияни самі подали запит у Харків і все оформили. Так з 4 - го курсу юридичного Олена потрапила на 1-й інституту фізкультури. Під час навчання у вузі вигравала обласні змагання з бігу, ковзанів, метання ядра, диска. Але найчастіше перемагала в лижних гонках.
Після інституту Олена Федорівна 40 років пропрацювала в 177-й школі м. Києва. У школі було 100 пар лиж, в спортзалі - два комплекти спортивних снарядів. Кожен рік вчителька привозила в Яреськи дітей, ставила з ними біля річки намети і вчила їх плавати.
Та на цьому Олена Федорівна не зупинилась. У 1999 році, коли їй вже було 75 років, сама побудувала стадіон в рідному селі Яреськи. Крім учнів 5-7 класів, ніхто не допомагав, навіть батьки дітей не прийшли. На прохання жінки один з керівників місцевого підприємства завіз щебеню, пісок, зварив футбольні ворота, баскетбольні щити та лавочки для глядачів. Більше допомоги ні від односельців, ні від держави не дочекалась.
Життя Олени Федорівни Чуб у великому спорті почалося випадково. У 1998 році в Києві відбулася зустріч випускників інституту фізкультури. Давня подруга Олени Федорівни запитала її, чому та не бере участь у змаганнях ветеранів? А жінка навіть не знала про існування таких. Наступного дня пішли разом у Держкомспорт України. Спочатку там Олену Федорівну зустріли з недовірою, мовляв, куди їй ще бігати, а потім ризикнули і дали можливість спробувати.
Через кілька місяців вона вже була в Італії на Чемпіонаті Європи з легкої атлетики серед ветеранів. Першою перемогою Олени Чуб на Чемпіонаті світу з легкої атлетики, що проходив у 1999 році в Англії. Суперники дуже швидко обігнали нашу землячку на ціле коло. Олена Федорівна навіть не сподівалася на перемогу, планувала хоча б до фінішу дійти. Та вже через кілька кіл спини спортсменів, які постійно маячили попереду, почали наближатися, а з часом спортсменка вже була на коло попереду. Перетнувши фінішну пряму, побачила результат на табло: друге місце - Україна. Було Олені Чуб тоді 75 років.
Другою перемогою нашої землячки стала золота медаль зі спортивної ходьби на 20 км на Чемпіонаті світу з легкої атлетики в Іспанії в 2000 році. Дорога на змагання була не з легких: уряд практично не профінансував поїздку спортсменки, тому по дорозі Олені Федорівні доводилось ночувати в наметі на автомобільних заправках у той час, коли інші спортсмени зупинялись в готелях. Наша землячка вперше в житті вийшла на дистанцію 20 кілометрів спортивною ходьбою. Коли пройшла 15 км, почула рев стадіону. Озирнувшись, побачила, що на доріжках немає суперників: сорока-, п'ятдесятирічні спортсмени не витримали і зійшли з дистанції. Коли над стадіоном зазвучав гімн України, всі присутні аплодували стоячи.
В 2001 році на Чемпіонаті світу в Австралії Олена Чуб ледь не пропустила змагання: поспішаючи, забула спортивну форму в своєму наметі. . На старті суддя не допустив спортсменку до змагань без форми. Олена Федорівна була в розпачі - стільки часу готувалася, так важко добиралася і все марно. Раптом американська спортсменка схопила суддю за руку - не дала вистрілити зі стартового пістолета. Інші учасники швидко знайшли запасну форму для нашої землячки. Спортсмени не хотіли допустити, щоб Ольгу Федорівну позбавили можливості виступити на змаганнях.І не дарма: жінка стала срібною призеркою із ходьби на 5 км.
У 2006 році в Італії на чемпіонаті світу у змаганнях брали участь і молоді спортсмени з України. Приїхало близько 60 осіб, а завоювали вони одну бронзову медаль. У той же час 11 українських спортсменів-ветеранів привезли 4 золоті (три з них Олени Чуб) і 2 бронзові медалі.
У 2007 році в Фінляндії на чемпіонаті світу з лижного спорту на кожній дистанції (5, 10 і 15 кілометрів) Олена Федорівна здобула золоту медаль. Змагання проходили в горах. Одночасно в Хельсінкі проходив Чемпіонат Європи з легкої атлетики. Спустившись з гір, Олена Чуб виграла дві золоті медалі зі спортивної ходьби (3 км і 5 км) і срібну медаль у бігу на 60 метрів.
Протягом 1999-2008 років ще були Чехія, США, Норвегія, Польща, Італія, Франція та інші країни. зі своїми черговими по рахунку чемпіонатами Європи, світу, кубком майстрів лижного спорту і, звичайно ж, перемогами. Срібло, бронза, золото. Всього на рахунку нашої героїні 33 нагороди - 18 золотих, 12 срібних і 3 бронзові медалі.
