Брауде Семен Якович
Семен Якович Брауде народився в Полтаві в сім'ї службовця. У 1925 році закінчив трудову, а в 1927 році - професійно-технічну школу і отримав кваліфікацію монтера. А через п’ять років став випускником Харківського фізико-хіміміко-математичного інституту. Вже під час навчання у вузі С. Я. Брауде виявив схильність до педагогічної та наукової роботи: студентом 3-го курсу почав викладати математику, а потім фізику в Харківському машинобудівному інституті. Після закінчення вузу він стає доцентом університету (1932), де веде активну викладацьку роботу до 1941 року.
Одночасно С. Я. Брауде захоплюється науково-дослідницькою діяльністю, яка стає основним змістом його життя. Основні наукові дослідження проводив в галузі надвисоких частот і поширення радіохвиль. Автор понад 80 наук праць.
Наукові дослідження Семен Якович розпочав 1933 року під керівництвом академіка А. О. Слуцкіна в Харківському фізико-технічному інституті в лабораторії електромагнітного випромінювання. Брауде пояснив закономірності руху електронів у електричних і магнітних полях з урахуванням просторового заряду, брав участь у розробці перших у світі потужних багаторезонансних магнетронів надвисокочастотних коливань.
Семен Брауде захистив кандидатську дисертацію в 1937 році. Його дослідження надвисокочастотних коливань у багаторезонаторних магнетронах із рекордними характеристиками набули з початком війни стратегічного значення: генератори С.Я. Брауде використали під час створення першого в світі трикоординатного імпульсного радіолокатора в 1938 році в Харкові. Винахід пройшов успішну бойову перевірку на початку Великої Вітчизняної війни. Локатор виявився настільки ефективним, що його включили в систему протиповітряної оборони Москви. Винахід С.Я. Брауде не тільки заздалегідь повідомляв про літаки в небі, а й давав точні координати для вогню зенітної артилерії. За особливий внесок у справу захисту столиці Брауде нагородили медаллю «За оборону Москви».
Після війни Брауде потрапив на Військово-морський флот. Виявлення плаваючих об’єктів на той час було справою нелегкою, практично неможливою через віддзеркалення радіохвиль від водної поверхні. У відкритому штормовому морі вчений переправляється з катера командуючого Балтійським флотом на флагманський крейсер, аби проводити з його борту експерименти з поширення радіохвиль над поверхнею бурхливого моря. Цивільне довгополе пальто й капелюх Семена Яковича дали привід балтійцям жартівливо називати його «морським професором». У тих дослідах не лише було розв’язано поставлені завдання з бойового застосування морських радіолокаторів, а й зародився новий науковий напрям у радіофізиці — радіоокеанографія. Піонерські праці Брауде стали класикою в цій галузі. Ними доведено можливість дистанційного, за сотні кілометрів, визначення стану водної поверхні, передбачення наближення штормів. Було розв’язано найважливіші проблеми морської навігації та зв’язку. Зокрема відкрито явище аномально малого загасання НВЧ радіохвиль у тропосфері в ділянці глибокої тіні. Великому колективу вчених, очолюваних Брауде, за цей цикл робіт присудили Сталінську премію 1952 року.
У 1950-і роки С. Я. Брауде заснував новий науковий напрям — радіоокеанографію. Під його керівництвом проведені перші детальні дослідження поширення ультракоротких хвиль над морем в умовах прямої видимості і за горизонтом та розсіяння електромагнітного випромінювання схвильованою морською поверхнею. Вчений виявив і обґрунтував ефект далекого тропосферного поширення радіохвиль, явище атмосферного хвилеводу. Встановлені ним закономірності взаємозв'язку характеристик розсіяного електромагнітного поля з властивостями морської поверхні в подальшому дали змогу розробити новий неконтактний метод визначення параметрів морського хвилювання на далеких відстанях — метод дистанційного зондування.
1955 року він зі своїм другом та однодумцем О. Усиковим організовує Інститут радіофізики і електроніки АН УРСР (ІРЕ), де по 1980 рік обіймає посаду заступника директора з наукової частини. У новоствореному інституті розширюються розпочаті в УФТІ дослідження з радіоокеанографії, створюються нові наукові напрями. Одним із них стає радіоастрономія.
У 1960-і роки широке визнання принесли Семену Яковичу роботи, якими було започатковано ще один науковий напрям — декаметрової радіоастрономії. Разом з колегами і учнями він створив найбільші радіоастрономічні системи декаметрових хвиль, унікальні за своєю чутливістю і роздільною просторовою здатністю — радіотелескоп УТР-2 і радіоінтерферометри УРАН. З їх допомогою одержано результати світового рівня: складено перший каталог космічних джерел декаметрового випромінювання (понад 4000 дискретних об'єктів), вивчено особливості незбуреного і спорадичного радіовипромінювання Сонця, виявлено інтерімпульси у випромінюванні пульсарів і ряд нових закономірностей у розподілі радіояскравості протяжних утворень.
Грандіозний УТР-2, що не має аналогів, був запущений 1972 року в районі села Гракове Зміївського району Харківської області і досі залишається найчутливішим радіотелескопом декаметрового діапазону у світі. Створення радіоінтерферометричної системи УРАН із чотирьох декаметрових радіоінтерферометрів, розміщених у Змієві, під Полтавою, під Одесою й під Львовом забезпечило рекордне розділення об’єктів на небесній сфері в одну кутову секунду, тобто таке саме, як в оптичних телескопів.
Значним науковим досягненням стало виявлення у космічному випромінюванні першої гранично низькочастотної спектральної лінії збуджених атомів вуглецю, що відкрило нові можливості у діагностиці міжзоряного середовища. При розв'язанні ряду задач астрофізики С. Я. Брауде теоретично визначив ефекти спільної дії синхротронного і теплового випромінювань, ефекти поглинання в іонізованому газі, закономірності синхротронного випромінювання об'єктів з великою оптичною товщиною.
1985-го Брауде на базі радіоастрономічного сектора ІРЕ створює новий Інститут радіоастрономії АН УРСР, де стає завідуючим відділом. Цього разу його творча свобода розширюється ще більше — новий інститут, на відміну від УФТІ й ІРЕ, майже не пов’язаний з оборонними дослідженнями й, відповідно, із режимними обмеженнями. Відкритість тематики досліджень сприяла бурхливому зростанню міжнародної співпраці харківських радіоастрономів — далекий безмежний космос, на відміну від навколоземного простору, не був ареною військового протистояння наддержав. Саме ця обставина виявилася рятівною для інституту після 1991 року. Завдяки численним зарубіжним грантам і участі в міжнародних програмах інститут зміг пережити найважчий постперебудовний час і нині має реальні перспективи подальшого розвитку.
Для наукового стилю вченого характерні комплексність підходу до розв'язання задач, використання найефективніших методик експериментів, глибоке теоретичне обґрунтування проблеми, інтерпретація і узагальнення результатів досліджень. Його творчий доробок — це близько 300 наукових праць, серед яких 5 монографій, 15 оглядів, 10 авторських свідоцтв на винаходи. Понад 40 статей опубліковано в міжнародних наукових журналах.
Багато уваги С. Я. Брауде приділяв викладацькій роботі, підготовці кадрів вищої кваліфікації. Протягом багатьох років він читав основні курси в Харківському університеті, Військовій академії ім. Л. А. Говорова, завідував кафедрами харківських політехнічного та інженерно-будівельного інститутів, був професором Ленінградського інституту інженерів зв'язку залізничного транспорту. Опублікував серію науково-популярних видань.
Серед учнів Семена Яковича члени-кореспонденти НАН України А. В. Мень і О.О.Коноваленко, 9 лауреатів Державних премій СРСР та України, понад тридцять кандидатів, сім докторів наук.
З активною участю С. Я. Брауде в Національній академії наук України було створено дві установи — Інститут радіофізики та електроніки (1955) та Радіоастрономічний інститут (1985). Багато років він був заступником директора цих установ. Активно і плідно працював на посаді радника при дирекції Радіоастрономічного інституту, розробляв стратегію концепції подальшого розвитку радіоастрономічної науки в Україні.
Земний шлях С.Я. Брауде завершився 29 червня 2003 року. Його яскраве життя і видатні досягнення - приклад для багатьох поколінь. Радіоастрономічний інститут НАН України став науковою установою світового рівня, включеним в активну міжнародну співпрацю в галузі радіоастрономії та радіофізики. Створені на українській землі з ініціативи та під керівництвом С.Я. Брауде найбільші Радіоастрономічні системи - телескопи УТР-2 і УРАН - мають великі перспективи розвитку і використання. Школа декаметрової радіоастрономії, заснована С.Я. Брауде, є загальновизнаною в науковому світі. І подальший розвиток цієї школи, і все, що здійснив за своє творче довголіття Семен Якович Брауде, і наша світла пам'ять про нього - кращий пам'ятник цьому яскравому Вченому, славетному полтавцю і Людині.
