Богатир Альоша Попович родом з Полтавщини

   Кожному з нас ще з дитинства відома картина видатного художника Віктора Михайловича Васнецова «Три богатирі». Слава про цей шедевр поширилася серед народу ще в 1871 pоці, коли з'явилися перші ескізи. І лише в 1898 році, майже через три десятиліття, картина була представлена для широкого огляду в художній галереї Третьякова. За ці 27 років Віктор Михайлович встиг розписати Сампсонівську церкву в Полтаві та Володимирський собор у Києві, написав ще декілька невеликих полотен. Працюючи над картиною «Богатирі», художник відпочивав від тяжкої роботи з розпису церков. Він дуже прискіпливо ставився до написання полотна, розуміючи, що це – вершина його творчості.

   Що ж зображено на картині? У степу, серед безмежних просторів зупинилися три вершники, три могутні богатирі. Зірко й тривожно вдивляються вони вдалину: "Чи нема де ворога, чи не кривдять де кого?". Гойдає вітер пожовклу траву, розвіває гриви й хвости богатирських коней, жене по осінньому небу грізні хмари.

   Твердо, несхитно стоять богатирі, охороняючи рідну землю. Ні звір не пробіжить, ні птах не пролетить непоміченим. Хто ж вони, ці захисники землі рідної? Перед нами постають улюблені народні герої: Ілля Муромець, Добриня Нікітич, Альоша Попович. Вони – прості люди, які й землю орали, і захищали Батьківщину від половців, печенігів та інших ворогів.

   Мабуть, кожен з вас задумувався над питанням, були ці богатирі реальними особистостями чи лише створені поетичною уявою авторів легенд та співців билин? Сучасні вчені довели не лише те, що ці витязі існували насправді, а й знайшли беззаперечні докази того, що вони – сини українського народу. А наймолодший з богатирів, Альоша Попович, наш земляк.

   У центрі картини Ілля Муромець - могутній воїн на велетен­ському чорному коні. Він приклав руку до чола і вдивляється з-під рукавиці вдалину. Ілля кремезний та могутній, як віковічний ліс. З легкістю тримає в руці важку палицю. Воєначальник, який усвідомлює свою силу й міць, завжди готовий до бою. У билині говориться: "Атаман большой, крестьянский сын, Илья Муромец - сын Иванович, из-под славного города, из-под Мурома, из того ли села Карачарова...". Впевненість відчувається в його богатирській постаті. Широке вперте чоло, міцно стиснуті губи, прямий і від­критий погляд темних очей свідчать про несхитну силу волі, про прямоту і чесність його душі.

   Сучасні вчені встановили, що Ілля Муромець - реаль­на особа й жив він не в Муромі, а в містечку Моровінськ, поруч з яким і знахо­дилося село Карачево (в билині Карачарово) Чернігівського князівства. Це підтверджується і рядками легенд, де описується найвідоміший подвиг Іллі - бій із Солов'єм Розбійником в чернігівських лісах. Останні роки свого життя він провів у Києво-Пе­черському монастирі, де замолював свої гріхи (а вбивав Ілля Муромець багато). Мощі богатиря і сьогодні зберігаються в Києво-Печерській лаврі.

   Науковців зацікавила зовнішність героя. Були викона­ні дослідження мощей Іллі за допомогою високотехнологічних досягнень науки. Його зріст - 177 см. В той час та­кий зріст вважався вищим за середній. Вік 40-45 років. На скелеті богатиря виявлені сліди багатьох ран.

   Праворуч від Іллі Муромця - Добриня Нікітич. Він виглядає зовсім по-іншому. Витончені обладунки богатиря і дорога збруя його коня дають зрозуміти, що Добриня був знатного роду.  Учені довели, що людина з таким іменем існувала насправді. Реальний Добриня Нікітич  був воєводою київського князя Володимира, а  сестра богатиря Малуша була матір’ю князя.

   Ліворуч від Іллі на золотавому коні наймолодший з витязів – Альоша Попович. Не силою богатир­ською воює він із ворогом, а винахідливістю, кмітливістю, спритністю. Веселий і балакучий, Альоша майстер приворожити серця молодих дівчат. Щось за­тіває й нині, хитро поглядаючи в бік.

   В одній із билин розповідається, як мати проводжала Альошу на базарній площі чудового міс­та Пирятина у похід на ворога. Тоді Пирятин стояв на кордоні давньоруської держави й був одним із її опорних пунктів у боротьбі проти кочівників. Отже, Альоша Попович – наш земляк, родом із Пирятина.

   У науковій літературі теж зустрічаються повідомлен­ня, що батьківщиною Альоші Поповича є місто Пирятин, тому дослідники билин і літописів впевнені – він дій­сно історичний герой, про подвиги якого згадується в літописах.

   Никонівський літопис повідомляє - Альоша Попо­вич відзначився в боротьбі з половцями, убивши поло­вецького хана та його брата. Близько 1201 року Альоша Попович згадується в літописі як учасник боротьби з пече­нігами.

   У Тверському літописі записано, що він брав участь у відомій битві на Калці (1223 р.) і загинув разом з інши­ми сімнадцятьма витязями.

   Літописний богатир Альоша Попович боронив землі на лівому березі Дніпра, де були розташовані Київське, Чернігівське та Переяславське князівства. Це слугу ще одним підтвердженням того, що саме місто Пирятин було батьківщиною богатиря. Цікаво й те, що саме на Пирятинщині прізвище Попович збереглося до наших днів.

Матеріал підготував Валерій Анікеєнко

http://orenda.pl.ua/