Бартенєв Леонід Володимирович
Народився 10 жовтня 1933 року в Полтаві. Зростав сиротою. Батько пропав ще до війни потрапив під сталінські репресії. Леонід багато негативного чув від батька про Сталіна. Мати ж була замучена німцями в 1942 році за те, що чоловік був радянським військовим. Виростила Бартенєва бабуся, яка розповіла онуку, що її чоловік, дід Леоніда, був царським генералом. Він зумів приховати цей факт біографії, коли залишився в Полтаві в роки розгрому Білої армії.
Виріс Леонід Бартенєв у Полтаві. Тут почав заняття спортом ще у сьомому класі. І відразу ж успіх: виграв обласні змагання і в легкій атлетиці, і у фехтуванні, і у футболі. Футбольний тренер Чернишов, він же голова міського спорткомітету, вчасно підказав, що в легкій атлетиці Леонід досягне більшого, і направив до тренера Юрія Стешина. Він же офіційно затвердив Бартенєва, ще школяра, заступником директора дитячої спортивної школи, щоб він міг отримувати зарплату і завершити освіту. Після цього майбутні наставники Зоя Олександрівна і Зосим Петрович Синицькі посприяли переїзду молодого спортсмена до Києва, де той закінчив ДІФК в 1957-му. Виступав за "Буревісник" (Київ). У 1956 став заслуженим майстром спорту. До збірної команди СРСР Леонід увійшов в 1954 році, дебютував на змаганнях у Лондоні. Бігти випало у свій день народження. Після закінчення естафети спортсмена особисто привітала королева Великобританії, від її імені Леоніду вручили іменинний пиріг. У цьому ж році Бартенєв став бронзовим призером Європи: біг в естафеті з такими майстрами, як Борис Токарєв, Володимир Сухарєв, Юрій Коновалов. З ними став і світовим рекордсменом, і срібним призером Олімпіади в Мельбурні.
Але Фортуна і спину не раз показувала: двічі не підтверджували рекорд країни. Один раз не повірили в Італії, коли в Генуї в дощ, по калюжах Бартенєв пробіг 100 м за 10,2 секунди. Іншого разу - через розбіжності в свідченнях секундомірів в Києві, хоча на двох з них був відмічений рекорд.
У 1961 році Леонід Бартенєв став старшим тренером збірної СРСР зі спринту у той час, коли цю посаду довіряли лише після довгого шляху кандидата по тренерських сходах. Його ж узяли прямо з бігової доріжки ... У 1961 році Бартенєва було лише 28. Дванадцять разів підряд Леонід був чемпіоном у спринті, естафетному бігу. Він був в кращій своїй формі - ще міг показувати рекордні секунди на обох дистанціях. Тому, коли Бартенєву запропонували посаду тренера збірної, він розраховував продовжувати виступи в ролі спортсмена. Всю зиму тренувався, готувався до першості країни, але на змагання вже не вийшов: бути одночасно тренером і залишатися спортсменом виявилося неможливо. Як наставник Бартенєв здивував своїм індивідуальним підходом до кожного спортсмена, пристосовувався до звичної для них системи тренувань, природно, вносячи і свої корективи. Бартенєв готував збірну країни починаючи з Олімпіади в Токіо до Олімпійських ігор в Сеулі - шість Олімпіад. Більше ста майстрів спорту вийшли, що називається, з його рук, у тому числі чимало міжнародного класу. Тренував і свого сина Дмитра - неодноразового чемпіона Россії.
