Можливо термін “редут” походить від французького слова “redoubt”, що означає “укриття”. У британській військовій термінології редутом називали ізольований пункт оборони, оснащений всім необхідним для витримування тривалої облоги. 
   

Як інженерне спорудження редут являв собою зімкнуте укріплення у вигляді правильного або неправильного багатокутника, посилене перешкодами штурму й самостійне у плані оборони. Редути з'явилися в XV в. й як основна форма оборонних зміцнень використалися до початку першої світової війни 1914 - 1918 р. 
   

Петро I застосував редути на полі Полтавської битви в якості передових опорних пунктів для руйнування бойового порядку шведської армії Карла XII, що наступала. За його розпорядженням, перед укріпленим табором російської армії в села Яківці було побудовано шість поперечних і чотири поздовжніх редути.

Це були чотирикутні або трикутні земляні укріплення, що складалися із бруствера й рову, захищеного палісадом (загострені й укопані в землю стовбури дерев). Два крайніх поперечних редути не були закінчені до початку битви. Основу гарнізону, розміщеного в редутах, становив Білгородський полк (8 батальйонів) під командуванням бригадира Айгустова. Артилерія редутів становила близько 16 знарядь. Російська кавалерія під командуванням Меньшикова розташовувалася за лінією редутів. 
   

При підготовці до святкування 200-річчя Полтавської битви в 1909 році на місці орієнтовного розташування редутів були встановлені обеліски, прикрашені бронзовими двоглавими орлами (були зняті незабаром після революції 1917 року). В 1939 році обеліски були замінені гранітними. В 1953 році один з редутів поперечної лінії був реконструйований у первісному виді.