Головна / ap_item /

ap_item

Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай. Пам'ятник Марусі Чурай (українській пісні) являє собою фігуру молодої дівчини в національному строї, що в легкій зажурі похилила голову; у лівій руці вона тримає оберемок зілля, а праву піднесла до о Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай

Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай

Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай
Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай
Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай
Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай
Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай
Пам’ятник Українській пісні або Пам'ятник Марусі Чурай

Розташування: Центр

Символічний монумент, присвячений невмирущій українській народній пісні, яку уособлює постать легендарної талановитої полтавської піснярки Марусі Чурай доби Богдана Хмельницького, розташовано у центральній частині міста на Театральному майдані біля фонтану перед  обласним академічним музично-драматичним театром ім. Гоголя. Авторами цієї мистецької пам’ятки вважаються відомий полтавський митець, народний художник України Анатолій Чернощоков і скульптор Андрій Коришев, а ініціатором створення  виступив тодішній мер Анатолій Кукоба. Пам'ятник споруджували 3 місяці, спочатку зробивши фігуру дівчини з глини, а потім з бетону, і відкрили 14 квітня 2006 року.

Приводом для встановлення пам’ятника стали народні перекази і легенди про дівчину-полтавку Марусю, яка жила у XVII сторіччі та мала голос незвичайної краси і хист до складання пісень. Саме до її творчого доробку зараховують низку українських народних пісень, серед яких найвідомішими є «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки» тощо. У народі також побутує переказ про те, як Маруся отруїла хорунжого Полтавського полку Гриця, з яким вона кохалась, а той зрадив їхнє кохання та одружився з багатою. За деякими даними горду полтавку було страчено за звинуваченням в отруєнні коханого Гриця. За іншою версією, зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але його ненароком випив Гриць. Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було помилувано універсалом Богдана Хмельницького, який привіз козак Іскра і яким гетьман велів дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Шукаючи спокути, дівчина ходила на прощу до Києва, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — у 1652 році в Полтаві вiд сухот невдовзі після амністії або стала черницею якогось із українських монастирів).

Пам'ятник Марусі Чурай (українській пісні) являє собою фігуру молодої дівчини в національному строї, що в легкій зажурі похилила голову; у лівій руці вона тримає оберемок зілля, а праву піднесла до обличчя.

Пам'ятник 3,5 метра заввишки, відлитий з бетону, його верхня частина окована міддю.

За численними опитуванням, пам’ятник Марусі - один з улюблених нових монументів полтавців.