Символічний монумент, присвячений невмирущій українській народній пісні, яку уособлює постать легендарної талановитої полтавської піснярки Марусі Чурай доби Богдана Хмельницького, розташовано у центральній частині міста на Театральному майдані біля фонтану перед  обласним академічним музично-драматичним театром ім. Гоголя. Авторами цієї мистецької пам’ятки вважаються відомий полтавський митець, народний художник України Анатолій Чернощоков і скульптор Андрій Коришев, а ініціатором створення  виступив тодішній мер Анатолій Кукоба. Пам'ятник споруджували 3 місяці, спочатку зробивши фігуру дівчини з глини, а потім з бетону, і відкрили 14 квітня 2006 року.

Приводом для встановлення пам’ятника стали народні перекази і легенди про дівчину-полтавку Марусю, яка жила у XVII сторіччі та мала голос незвичайної краси і хист до складання пісень. Саме до її творчого доробку зараховують низку українських народних пісень, серед яких найвідомішими є «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки» тощо. У народі також побутує переказ про те, як Маруся отруїла хорунжого Полтавського полку Гриця, з яким вона кохалась, а той зрадив їхнє кохання та одружився з багатою. За деякими даними горду полтавку було страчено за звинуваченням в отруєнні коханого Гриця. За іншою версією, зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але його ненароком випив Гриць. Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було помилувано універсалом Богдана Хмельницького, який привіз козак Іскра і яким гетьман велів дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Шукаючи спокути, дівчина ходила на прощу до Києва, але, повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — у 1652 році в Полтаві вiд сухот невдовзі після амністії або стала черницею якогось із українських монастирів).

Пам'ятник Марусі Чурай (українській пісні) являє собою фігуру молодої дівчини в національному строї, що в легкій зажурі похилила голову; у лівій руці вона тримає оберемок зілля, а праву піднесла до обличчя.

Пам'ятник 3,5 метра заввишки, відлитий з бетону, його верхня частина окована міддю.

За численними опитуванням, пам’ятник Марусі - один з улюблених нових монументів полтавців.