Багато років життя та діяльності видатного російського хірурга тісно пов’язані з Полтавою. Тут, у губернській лікарні, наприкінці позаминулого сторіччя він робив найскладніші операції, врятував життя багатьох полтавців. У приміському селі Яківцях (тепер це Київський район Полтави) на березі Ворскли була садиба Скліфосовського. З 1871 року він бував тут щоліта, а з 1900 року оселився тут назавжди. У листі до дочки Олі від 22 грудня 1889 року Микола Васильович повідомляв: «Я жив у Яківцях і їздив звідти щоденно в Полтаву.»

У 1887 році на заощадження М. В. Скліфосовського було збудовано школу в Яківцях.

Помер М. В. Скліфосовський у Яківцях, тут він і похований. На могилі, яка охороняється державою, встановлено плиту з чорного лабрадориту. На ній викарбувано прізвище, ім’я, та по батькові, роки життя та слова російською мовою: «Світячи іншим – згораю сам».

25 травня 1979 року в Полтаві відкрито пам’ятник М. В. Скліфосовському. Його   встановлено у сквері перед входом на територію обласної клінічної лікарні. На гранітному постаменті заввишки 2,4 м погруддя М. В. Скліфосовського заввишки 1,6 м та напис: «Від хірургів Радянської України та вдячних полтавців.» Автор пам’ятника – скульптор О. М. Черницький.