Полтавська битва

                                   Україна напередодні Північної війни

   У 1700-1721 pp. Росія вела запеклу війну зі Швецією, так звану Північну війну, щоб встано­вити контроль над узбережжям Балтійського моря. Союзни­ками Росії були Данія, Саксонія, Польща і Пруссія. У бороть­бу за чужі інтереси була втягнута також Україна.

   Протягом 1700-1704 pp. українські козаки під коман­дуванням Д. Апостола, М. Бороховича, І. Іскри, Ю. Лизогуба, М. Миклашевського, І. Обидовського воювали в Естляндії і Лі­вонії (сучасні Естонія і Латвія), Литві. Вони брали участь у битвах за Нотебург, який Петро І перейменував на Шліссель­бург, Нієншанц (у 1703 р. на його місці був закладений Санкт-Петербург) та інші фортеці.

   Тим часом становище союзниці Росії - Польщі - усклад­нилося. Шведський король Карл XII захопив Варшаву і Краків. Варшавський сейм 1704 р. позбавив Августа II  польсько­го престолу. Королем став прихильник шведів Станіслав Лєщинський. Проте частина шляхти продовжувала підтримувати Августа II. За наказом Петра І на допомогу Августу II висту­пив у похід із лівобережними полками гетьман І. Мазепа.

   Про­тягом кількох років українські козаки воювали на території Речі Посполитої проти шведів, а також польських і литовських маг­натських угруповань, які підтримували шведського короля.  Далі...

                             Передумови Полтавської битви

   У результаті вдалих воєнних кампаній на території Речі Посполитої та Саксонії, шведський король Карл XII вирішив завдати остаточної поразки Московській державі.

   З цією метою навесні 1708 його армія розпочала похід через білоруські землі на Смоленськ і далі на Москву. Однак протидія московських військ та хід таємних переговорів Карла XII та його союзника польського короля С. Лещинського з гетьманом І. Мазепою змусила шведське командування змінити початковий план воєнних дій. Український гетьман зважився на ведення переговорів з метою створення українсько-шведського воєнно-політичного союзу після того, як дізнався про намір московського царя Петра І ліквідувати політичну автономію України. Цьому сприяло різке зростання податкових, військових та інших тягарів, яких зазнавала Гетьманщина під час Північної війни з боку московської адміністрації, а також вимога царського уряду повернути Правобережну Україну до складу Речі Посполитої. Крім того І. Мазепа прагнув забезпечити незалежність України у випадку перемоги у війні шведів.  Далі...

                   Здобуття і знищення Батурина російськими військами

   Дізнавшись про перехід І. Мазепи на бік шведського короля, Петро І наказав своєму фаворитові Олександру Меншикову знищити гетьманську столицю Батурин.

   Місто захищав 3-тисячний козацький загін на чолі з пол­ковником Дмитром Чечелем. У Батурині було багато гармат, пороху, великі запаси продовольства. На вимогу Меншикова здатися, захисники міста відповіли рішучою відмовою. Вранці 12 листопада 1708 р. розпочалася облога. Долю Батурина вирі­шила зрада: росіянам стало відомо про таємний підземний хід до міста.

   На світанку 13 листопада вони увірвалися до Батурина. Після запеклої сутички, опір захисників міста було зламано. Полонених козаків піддавали тортурам, прив'язували до колод і кидали у р. Сейм на пострах прихильникам Мазепи. Безжаль­но були знищені тисячі мирних жителів міста.

  Росіяни захопили державні клейноди, артилерію, війсь­кові припаси, архів. Після цього місто з церквами і гетьман­ським палацом було перетворене на суцільне згарище. Таким варварським способом цар поквитався з борцями за свободу Ук­раїни, які повстали проти російського поневолення.

       Приєднання запорожців на чолі з К. Гордієнком до шведсько-українського союзу

   І. Мазепа робив усе, щоб залучи­ти на свій бік запорозьких козаків. У березні 1709 р. його посли прибули до запорозької фортеці Переволочні, нижче впадіння Ворскли у Дніпро. Там був кошовий отаман Кость Гордієнко з частиною запорожців. Попри давні неприязні стосунки між гетьманом і запорожцями, козаки вирішили підтримати Мазе­пу у його антиросійській боротьбі.

   На початку квітня К. Гордієнко зустрівся у с. Диканьці з Мазепою, а в с. Великих Будищах - з Карлом XII. 8 квітня був укладений українсько-шведський союзний договір, який під­писали Мазепа і Гордієнко з Карлом XII. За цим договором шведський король підтвердив права і вольності Української держави. Запорожжя стало учасником шведсько-польсько-українського союзу. Карл XII зобов’язався не вступати у мирні переговори з Росією, поки не буде визволена Україна.  

                           Зруйнування Чортомлицької Січі

   Петро І розумів, що приєднання запорожців до І. Мазепи і Карла XII може істотно вплинути на хід війни. Він вирішив ущент зруйнувати оплот запорожців - Січ. Козаки, які у ній залишилися, обрали новим кошовим отаманом Петра Сорочинського. Він також стояв на антиросійських позиціях.

  У квітні 1709 р. цар кинув проти запорожців великий ка­ральний загін на чолі з полковником П. Яковлєвим. Просуваючись вниз по Дніпру, Яковлєв спочатку зруйнував запорозьке містечко Келеберду. Потім взяв штурмом фортецю Переволочну. Її захисники, а також жінки і діти були порубані. Росіяни спалили козацьку флотилію, що стояла на переправі.

  19 травня завдяки зрадницьким діям полковника Гната Галагана, Яковлєву вдалося зламати опір запорожців. Чортомлицька Січ перестала існувати. Над полоненими козаками було вчинено криваву розправу. Лише не багатьом запорожцям вда­лося врятуватися.

  Знищуючи Запорозьку Січ, Петро І хотів насамперед піді­рвати моральний дух запорожців, які приєдналися до Мазепи, а також усього українського народу, для якого Запорожжя було символом свободи.

                                               Оборона Полтави

  У воєнній кампанії 1709 р. Полтава відігравала важливу стратегічну роль. Адже вона сто­яла на перехресті шляхів, що вели на Москву, а також Слобо­жанщину, Запорожжя, Правобережну Україну, Крим, Туреччину.

  На початку травня 1709 шведські війська здійснили спробу штурмом здобути місто, але невдача змусила їх приступити до довготривалої облоги Полтави. Вперта оборона міста московським гарнізоном надовго скувала головні сили Карла XII і завдала їм значних втрат (понад 6 тис. чол. було вбито). Це дало можливість московському командуванню зосередити сили і підготуватися до генерального бою, який Петро І планував провести 29.6.(10.7.) 1709. Царськими військами було збудовано укріплений табір, підступи до якого охороняли 6 поперечних та 4 поздовжніх редути.

   Сили противників були нерівні. Петро мав разом з українськими полками Скоропадського понад 50 000 вояків з 102 гарматами. У війську Скоропадського був повернений із сибірського заслання Білоцерківський полковник Семен Палій, тепер в ранзі полковника Охочекомонного полку.Далі...

                                           Наслідки битви

27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва, яка мала далекосяжні наслідки для Європи. З дня Полтавської битви, як зазначає шведський історик Петер Енглунд, «закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу». Україна з 1709 року втрачає свою незалежність, юридичні і міжнародно-правові чинники, а тому перестає існувати як держава.