ВІД ЗАСНУВАННЯ ПОЛТАВИ ДО НАШИХ ЧАСІВ
У XI-XVII ст. Полтава розташовувалася на рубежі Русі та Дикого Поля кочівників, пізніше між Великим
Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. У багаточисельних війнах місто було неодноразово зруйновано, але постійно відроджувалося. В історичному документі 1641 року Полтава уперше висвітлювалася як міський центр.
Усенародна Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву більш ніж 350 років тому у військово-адміністративний центр Полтавського полку у складі Гетьманської України (1648-1775). У соціальному конфлікті козацької верхівки із простим народом Полтава пройшла шлях Руїн, що приготувало їй на початку XVIII ст. особливу роль не лише у вітчизняній, але й у світовій історії. Коли багатовекторні європейські інтереси схрестилися у Північній війні Росії зі Швецією в Україні й остання в особі гетьмана Івана Мазепи отримала історичний шанс добитися самовизначення у своїй країні, як раз спротив Полтави підірвав союзницькі сили Івана Мазепи і Карала ХІІ.
4-тисячне наслення міста підтримало 4-тисячний російський гарнізон під командуванням полковника Олександра Келіна. На 3 місяці вони стримали шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеликої козацької фортеці свої кращі сили. Цим для армії Петра І були створені умови перемоги над військами Карла ХІІ й Івана Мазепи. Полтавська битва стала поворотною в європейській історії і на два сторіччя визначила подальшу долю України.
До початку ХІХ ст. Полтаву, завдяки пам’ятній битві, відвідали цариця Катерина ІІ, полководці Олександр Суворов і Михайло Кутузов, відомі мандрівники. У 1802 році 8-тисячне місто стало губернським центром.
У звязку зі сторічним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії стала забудовуватися зодчими, як «малий Петербург».
У першій чверті ХІХ ст. творчий геній полтавця Івана Котляревського подарував Україні власну літературну мову і нову українську літературу. У 1846 році полтавські інтелігенти В.Білозерський, Г.Андрузький та інші стали членами заснованого у Києві Кирило-Мефодіївського братства, причому В.Білозерський став автором його статуту, а Г.Андрузький підготував «Нариси Конституції Республіки».
Головним досягненням Полтави ХІХ ст. було нарощування не промислових потужностей, а духовного потенціалу: тут послелися або періодично працювали такі знамениті інтелектуали, як Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Володимир Короленко, В.Докучаєв, Володимир Вернадський, Микола Вавілов, М. Скліфософський, Марко Кропивницький та інші.
Ініціювання царизмом заселення Полтавщини євреями призвело до формування у центрі губернії (де проживало більше 10 тис. євреїв) єврейської громади. Тут почалася політична кар’єра полтавця Бен-Цві Іцхака, другого Президента Ізраїлю 1950-их рр.
У революційних подіях 1917-1920 рр. Полтава не стала політичним центром, її духовний потенціал у той час ознаменувався ідейними злетами, справедливо оціненими лише наприкінці ХХ ст. Юрій Кондратюк у 4 зошитах розархував можливості космічних польотів у міжпланетарному просторі. Шлях до сердець дітей прокладали знамениті педагоги Антон Макаренко і Григорій Ващенко. Горе фашистської окупації Полтави, котра стала штабним центром групи армій «Південь» і яку навідав Гітлер, перетворило значну частину досягнень на руїну. Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося у 1950-их рр., пізніше почалася газифікація міста, з’явилося телебачення. Із 1962 року вулицями Полтави курсували перші тролейбуси. Символами відродження полтавців стали нова будівля театру імені М.В.Гоголя (1958) і відродження з руїн, залишених фашистами, унікального краєзнавчого музею (1964).
Державну незалежність України 1991 року Полтава зустріла у сучасному вигляді економічно розвинутого культурного центру з понад 315 тис. населенням. У міста створена і функціонує сучасна промисловість (завод штучних алмазів і алмазного інструменту, газорозрядних ламп, турбомеханічний і автоагрегатний, хімічного машинобудування, «Електромотор» та інші).
Хоч історичне обличчя Полтави визначає потужна матеріальна база культури й унікальне духовне надбання.
Полтава пишається іменами літераторів Олександра Ковіньки, Леоніда Бразова, О.Чучі, Федора Гаріна, Михайла Казидуба, Б.Левіна, Володимира Мирного, Петра Ротача, В.Котляра, Леоніда Вернигори. У місті функціонують сім державних музеїв: краєзнавчий, художній, музей-заповідник «Поле Полтавської битви», літературно-меморіальні музеї Івана Котляревського, Панаса Мирного, Володимира Короленка, музей авіації і космонавтики імені Юрія Кондратюка.
У Полтаві плідно працює ляльковий театр. Протягом останніх кількох років були створені вистави, що мали великий успіх як у малечі на національній сцені, так і далеко за межами України.
Музичну славу Полтавщини примножують колективи обласної філармонії: пісенно-танцювальний ансамбль «Полтава», гурт «Краяни».
